Як і Україна, Грузія була у складі СРСР, і здавалося б, ми усе про неї маємо знати, тому їй нічим нас здивувати, але насправді це не так.
Сакартвело, як грузини ніжно називають свою Батьківщину, дуже різноманітна і різнобарвна. Вона вражає багатовіковою історією та мальовничою природою, але захоплює вона добродушністю та гостинністю самих грузин. Вони вірять, що гість — це «Божий дар», тому дуже шанобливо ставляться до них. Туристи в Грузії, це гості, яких обов’язково потрібно нагодувати, напоїти та розвеселити. І для цього у них завжди всього в достатку, особливо, вина. Грузія вважається батьківщиною цього п’янкого напою, міжнародні дослідники знайшли тут найстаріші залишки винних глечиків, які в Грузії називають «квеврі», і виготовлені вони близько 8 тисяч років тому. Окрім різних сортів вина ви можете продегустувати тут коньяк та чачу – виноградний самогон. Зі страв усім варто скуштувати найсмачніші хінкалі, але запам’ятайте! Їсти їх слід лише руками! Шашлик тут теж їдять руками, а на десерт Вам запропонують чурчхелу, такий собі грузинський «Снікерс» з горіхами та загустілим виноградним соком. Взагалі, грузинська кухня, якщо й не дуже корисна, то однозначно дуже смачна. Грузини часто використовують у приготуванні страв волоські горіхи та пряні трави.
Застілля в Грузії може тривати з вечора до ранку і називається «Супра», що дослівно перекладається як скатертина, можливо тому, що без цього атрибуту грузини не обходяться, і, навіть, якщо немає стола, скатертину стелять просто на землю. Тост – це теж обов’язковий атрибут застілля, адже вино для грузина теж «Дар Божий», тому кожен ковток повинен бути наповнений змістом. Дуже поширене явище тут так зване алаверди, це коли хтось з присутніх за столом, доповнює Ваш тост, часто, у таких випадках, гості п’ють з піали, яку також передають із рук у руки. Окрім чарок та піал грузини п’ють з рогу, але це для витривалих, адже допити слід до дна, тому, що поставити ріг на стіл не можливо. Отже, якщо ви будете гостем у грузина, то точно не будете голодним чи спраглим, а якщо й вип’єте зайвого, то Вам запропонують залишитися на ніч, або, кажуть, що поліційний патруль без проблем довезе Вас додому, лише б Ви не сідали за кермо у нетверезому стані.
Хоча грузини та випивають багато вина за вечерею, у них є культура пиття, а ще, як Ви напевне вже зрозуміли, вони дуже релігійні. Основною релігією є православ’я. Взагалі християнство сповідують тут з 1 ст.н.е., тому Грузія дуже багата на стародавні храми, монастирі та святині.
А зараз ми пропонуємо вам прогулятися містом Батумі
Усі напевне знають, що Грузія є батьківщиною Йосифа Сталіна, але ставлення до нього тут неоднозначне і, взагалі, країна взяла європейський курс і не тримається за минуле, хоча добре його пам’ятає. Російською мовою тут переважно розмовляє старше покоління, а діти з першого шкільного класу вивчають англійську, яка претендує на статус другої державної.
Грузія не лише цікава, але й красива. Тут можна побачити величні Кавказькі гори, які відділяють Грузію від Росії, мальовничі озера, Чорне море омиває країну на заході. Найвища гора Грузії (Шхара) на 400 м вища за Монблан. Також тут можна оздоровитися на відомому курорті Боржомі, що славиться своєю мінеральною водою.
Щоб Ви краще зрозуміли як палко грузини люблять свою країну, як сильно вони поважають Творця, хотілося б закінчити розповідь популярною грузинською легендою.
«Коли Бог ділив Землю між народами, грузини засиділися за супрою і прийшли останні, коли вже нічого не залишилося. Господь здивувався і запитав у них, за що ж вони пили у такий важливий час? І почув у відповідь: «За тебе, Отче! За наш народ! За мир!» Всевишньому дуже сподобалася їхня відповідь. Недовго думаючи він сказав: «Я приберіг для себе маленький шматочок землі, який за красою і величчю не порівняється з жодним на планеті, і люди завжди дивуватимуться його красі. Віддаю його вам!»
